До 10-річчя міської кімнати-музею педагогічної слави

З метою підняття престижності учительської професії, залучення учнівської молоді до здобуття професії вчителя, увіковічнення пам’яті педпрацівників, які працювали в навчальних закладах міста, на базі ЗШ №2 була започаткована міська кімната-музей педагогічної слави освітян.

За 10 років функціонування її відвідали представники учительської, учнівської, батьківської громадськості.
У кімнаті-музеї проведені цікаві зустрічі з майстрами педагогічної слави, краєзнавчі конференції, ведеться змістовна пошукова робота.
Експонати музею розповідають про славний трудовий і бойовий шлях людей, які віддали свої серця дітям.

Багато з них відійшли у Вічність, але пам’ять про них житиме вічно у серцях їх вдячних вихованців.
Розповіддю про Парфьонова Олександра Івановича ми розпочинаємо розповіді про Заслужених вчителів України, які у свій час працювали в школах міста.

Парфьонов Олександр Іванович –
Заслужений вчитель школи Української РСР

Парфьонов Олександр Іванович

У навчально-виховних закладах Світловодська в минулі роки працювали педагоги, удостоєні високого звання Заслуженого вчителя. 3 жовтня 1968 року. за заслуги у розвитку народної освіти, Президія ВР УРСР присвоїла Парфьонову Олександру Івановичу почесне звання Заслуженого вчителя школи Української РСР, а 31 жовтня того ж року голова виконкому Кремгесівської міської ради депутатів трудящих Д.Широкоряд вручив йому нагрудний знак. Про це свідчить цінний експонат кімнати-музею педагогічної слави освітян-світловодців – посвідчення про присвоєння звання. Також в експозиції музею містяться інші цікаві матеріали про Олександра Парфьонова, серед яких листи власноруч ним написаної автобіографії та анкети члена клубу ветеранів Великої Вітчизняної війни, фотодокументи, публікації у місцевій пресі, грамоти та ін. Всі ці документи 2010 року передав у дар освітянській кімнаті-музею син Олександра Івановича.
Народився Олександр Іванович 10 серпня 1918 року в с. Путилово Нікольського району Вологодської області у селянській родині. Початкову школу та Нижнєкемську НСШ закінчив у 1937 році з відмінними оцінками з всіх предметів. Здобув педагогічну освіту: спочатку у Нікольському педучилищі, а потім з відзнакою закінчив Вологодський учительський інститут, навчання в якому перервала війна.

Війна провела Олександра Івановича тернистими фронтовими дорогами. У березні 1943 року він був направлений на фронт. Брав участь у Великій Вітчизняній війні як командир радіовідділку і помкомвзводу зв'язку. Бойовий шлях від Сіверського Донця до Будапешта наш славний земляк пройшов у складі військ Південно-Західного, 3-го та 2-го Українських фронтів. Був двічі поранений. З жовтня 1943 по лютий 1944р. знаходився на лікуванні у госпіталі. Після другого поранення участі у бойових діях не брав. Олександр Парфьонов нагороджений орденом Слави ІІІ ступеню, медалями «За відвагу», «За бойові заслуги» та ін.
У листопаді 1945 р. Олександр Іванович демобілізувався і разом з товаришем по госпіталю прибув у Новогеоргіївський район, де почав працювати з січня 1946 р.. З 1948 по 1950 рр. він заочно навчався в Вологодському учительському інституті, працював вчителем і директором школи в селах Новогеоргіївського району. З 1962 і до виходу на пенсію в 1978 році викладав російську мову і літературу у Світловодській школі-інтернаті №2. Вчитель керував дитячим літгуртком при школі-інтернаті, прищеплював любов до поезії своїм вихованцям. Більше 30 років пропрацював Олександр Іванович викладачем російської мови і літератури, 12 років був директором.

Вільний від роботи час педагог присвячував своєму захопленню – писав вірші. Перші твори з’явилися у шкільній стінгазеті під час навчання у Нижнєкемській НСШ. Вірші Олександра Івановича друкувалися в районній і обласній газетах. Поетична збірка його віршів «Вибране» була передана у дар музею педагогічної слави сином Парфьонова, Миколою Олександровичем, у 2010 році. Але справжнім своїм покликанням Олександр Іванович вважав вчительську працю:
Не в оправданье, но учтите,
Как на духу, все расскажу:
Не бард я вовсе, я – учитель
И званьем этим дорожу.

В душе прописаны без срока
Старанием тревог и дум
И деловой накал уроков,
И перемен беспечный шум,

Обид тяжелые ушибы,
Когда такая боль, хоть плачь,
И горечь жгучая ошибок,
И радость светлая удач,

И страсть бессонная к познанью,
Как зов из глубины веков,
И благодарность с опозданьем
Любимых мной учеников.

Смірнова Галина,
вчитель історії ЗШ І-ІІІ ст. №2